Історія музею

Уперше музей відчинив двері для своїх відвідувачів у вересні 2007 року, отже вік його, як для музею, є не просто маленьким – порівнюючи із більшістю музеїв нашого міста, можна говорити про  існування цього закладу, як про справжнє його «музейне дитинство». А до дітей, як ми звикли, і ставлення у нас зазвичай особливе – від кого, як не від них, ми очікуємо бешкетувань чи витівок? Власне, одне тільки створення музею, присвяченого настільки «делікатній» темі, уже може бути сприйнятим як така собі витівка. Втім, варто зазначити, що музеї, присвячені туалетній тематиці, насправді уже давно існують у Великобританії, Індії, Сінгапурі, Південній Кореї, США, Германії, Австрії, Японії, та навіть у Росії, оскільки зазначена тема лишає багато простору для наукових досліджень з історії та культури, мистецтва і дизайну, медицини та гігієни, а ще історії техніки і навіть – високих технологій! І в цьому неодмінно переконається кожен, хто завітає до музею.

Експозиція музею історії туалету  представлена двома групами експонатів: до першої входить найбільша в нашій країні колекція сувенірних туалетів, горщичків та унітазиків, яка не тільки занесена до  «Національного реєстру  рекордів України», а й  має сертифікат Книги рекордів Гіннеса як «найбільша колекція сувенірних унітазів у світі;  друга група складається з оригінальних об’єктів, реплік, макетів, картин, мистецьких творів та інформативних матеріалів, що ілюструють основні етапи розвитку побутової культури людства – починаючи від найдавніших часів і аж до сьогодення.

Під час екскурсії музеєм відвідувач дізнається надзвичайно багато історичних подробиць, які нерідко через «делікатність» теми були випущені під час шкільних уроків історії. Насправді: чи багато хто з нас знає, як справляли свої природні потреби наші далекі пращури? Як виглядали та облаштовувались відхожі місця у поселеннях первісної людини? Коли вона, людина, вперше побудувала туалет? І чи не з моменту усвідомлення необхідності створення цього предмету ми можемо вперше говорити про появу Людини як такої? Нажаль, навіть для істориків та археологів ця тема ще скрізь вкрита білими плямами. Проте дещо ми все таки знаємо – та із задоволенням розповідаємо гостям музею, якою шаленою популярністю користувались перші суспільні туалети у мешканців Давнього Риму, чому середньовічні туалети мали назву «гардеробів», або чому в епоху Відродження звичайні походи на горщик перетворились на справжні «тронні засідання».

Історія зберегла багато цікавих фактів, звичаїв та навіть певних пікантних подробиць, пов'язаних з темою туалетної культури. Але передусім – історія дає нам уроки, засвоївши які ми маємо змогу рухатись вперед, будувати по справжньому високо розвинуте суспільство. І навпаки – якщо цими уроками нехтувати, можна опинитись у місці, де буде погано пахнути – в прямому сенсі. Історія показує приклад циклічності людського розвитку: знищення цивілізацій, падіння загального культурного рівня у тому чи іншому суспільстві неминуче відбивається на розвитку культури гігієни. Яскравою ілюстрацією може бути приклад сучасної Індії, про проблеми санітарії в якій відомо навіть дитині. Проте, далеко не всі здогадуються, що цивілізація долини р. Інд уже дві з половиною тисячі років до н.е. подарувала людству і туалети, і чи не найпершу в історії людства каналізаційну систему. Цей приклад, нажаль, не єдиний, тому засновники музею постійно наголошують: саме побутова культура людства є основою, без якої цивілізаційний розвиток є просто неможливим.

Усвідомлення цієї істини є як ніколи важливим і для нашого сьогоднішнього суспільства. Прослухавши екскурсію гості музею дізнаються, як вирішуються сьогодні проблеми доступу до туалету в повітрі, у водному чи космічному просторі, зможуть побачити японське «туалетне диво» техніки, яке зробить за свого відвідувача ну майже «все» необхідне, включаючи не лише біде і фен, а навіть лабораторні аналізи, а також почують невтішні факти: навіть у ХХІ столітті людство ще не навчилось бути вдячним природі, економити її ресурси, дбати про чистоту навколишнього середовища.

Для вирішення цих проблем по всьому світі створюються громадські організації, музейні інституції, ведеться просвітницька діяльність. В 2001 р. в Сінгапурі утворилась Всесвітня туалетна організація (World Toilet Organization (WTO)), метою якої є просування та координація рішень з питань санітарії, проведення досліджень, вивчення питань, пов’язаних з покращенням естетики та функціональності туалетів, встановлення нових стандартів туалетів у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, обміном найновішими ідеями у сфері сучасних технологій тощо.